Що таке Час насправді?
Час подібний до повітря. Ми існуємо в його рамках, не усвідомлюючи його сутність та способи взаємодії з ним. Але час це складний елемент, що лежить в основі всього. Не випадково говорять про “простір і час”. З простором все зрозуміло: до роботи на машині 10 км, до магазину пішки — 300 м. Але на цій відстані — відносне поняття. Що таке час? Чи нескінченно воно? Чи можна “зачепити” час або навіть зупинити його? Люди часто розмірковують над цими питаннями.
Зазвичай часом ми маємо на увазі щось, що вимірюється годинами, і чого нам постійно не вистачає. Інструмент обчислення інтервалу часу дивіться тут https://ga.org.ua/skilki-godin-na-odnij-sekundi/. Вважається, що час поділяється на минуле, сьогодення та майбутнє. Але чи існує справжнє? Кожен момент, який ми намагаємось визначити як “справжнє”, миттєво стає минулим. Таким чином, справжнє як таке відсутнє. Цей термін для нас – лише умовне позначення, аналогічне виразу “наші дні”, яке може охоплювати періоди від кількох місяців до тисячоліть, наприклад, коли йдеться про існування Всесвіту.
Одна з інтерпретацій часу свідчить, що робить події послідовними, а чи не одночасними. Багато вчених розглядають час як безперервну послідовність, де майбутнє стає сьогоденням, а теперішнє минулим. Навіть якщо Сонце вибухне, час не припинить свого існування, хоч і не для нас.
Час є основою розуміння динаміки. Тільки усвідомлюючи сутність часу, ми можемо говорити про події, що відбуваються з певною швидкістю. Зазвичай нас цікавить, коли сталася якась подія і скільки вона тривала. Таким чином, час аналогічний простору, являючи собою координати, а не місце розташування конкретного моменту. Але є одна відмінність: ми можемо переміщатися у просторі у будь-якому напрямку, тоді як рух у часі має лише одну траєкторію. Цей унікальний аспект часу і є головною таємницею, над розв’язанням якої трудяться вчені та фантасти. Люди сприймають час відносно однаково, тому що звичний нам годинник іде з однією і тією ж швидкістю. Але це правильно тільки в рамках класичної фізики. Квантова фізика, своєю чергою, передбачає, що система активується лише тоді, коли її спостерігають, що передбачає можливість руху часу тому.
Альберт Ейнштейн представив світові теорію відносності, яка радикально змінює наше розуміння часу. За цією теорією, протягом часу не є постійним. Простими словами, годинник може йти з різною швидкістю в залежності від умов, в яких знаходиться їхній власник. Якщо людина переміщатиметься зі швидкістю світла або перебуватиме поруч із потужним джерелом гравітації, як чорна діра, її сприйняття часу зміниться. За певних обставин час може навіть зупинитися або йти у зворотному напрямку. Теорія відносності стверджує, що подія може впливати лише наступні її події. Однак це не виключає можливість зворотного руху часу у певних умовах. У такому контексті події з майбутнього можуть передувати подіям минулого для певного спостерігача. Іншими словами, в певних умовах людина може взаємодіяти з часом так само, як вона взаємодіє з простором – переміщатися у різних напрямках. Таким чином, теорія відносності ставить простір і час однією щабель, надаючи їм подібні характеристики.
Поняття T-симетрії передбачає, що явища та їх представлені величини не змінюються залежно від координатної шкали; при інвертуванні значення графік стає дзеркальним. Незважаючи на його особливості, це правило застосовується і в теорії відносності. У дискусіях про подорожі в часі термодинаміка стверджує, що процеси в природі йдуть від порядку до хаосу, а саме зростання ентропії, і цей процес не можна звернути. Наприклад, підірвані зірки не можуть знову стати цілими, і заржавілий лист металу не перетвориться назад на новий. Грубо кажучи, “з фаршу не можна зробити цілий шматок м’яса”.
У нашому розумінні час – це земний час. Вирушаючи в космічні подорожі далі за найближчі планети, нам доведеться переосмислити поняття часу. Навіть на Землі є мікроскопічні відхилення в часі, які враховуються при створенні високоточних систем, включаючи атомний годинник.
Нині наше розуміння часу залишається повним. Більшість того, що ми знаємо, базується на теоріях і гіпотезах. Хоча ми зафіксували гравітаційні хвилі, джерела їхнього походження залишаються за межами нашого доступу. Час для нас – це міра тривалості подій, четвертий вимір нашого тривимірного світу. Незважаючи на всю складність та неоднозначність цієї концепції, вона залишається вкрай інтригуючою. Як кажуть, “все складно, але цікаво”. Що думаєте? Подорожі у часі можливі?
Час подібний до повітря. Ми існуємо в його рамках, не усвідомлюючи його сутність та способи взаємодії з ним. Але час це складний елемент, що лежить в основі всього. Не випадково говорять про “простір і час”. З простором все зрозуміло: до роботи на машині 10 км, до магазину пішки — 300 м. Але на цій відстані…